Моя свічка засвітила вже стільки інших, що в темряві стало світло, як у храмі на Великдень. Кожен, кому я колись сказала «сядь, поклади руку на груди, повернись по себе», тепер сам сидить із кимось і подає те саме світло далі.
Виявляється, зцілення — це не вогонь, що згоряє, а свічка, від якої запалюють інші, й вона не меншає.
Я й досі не знаю твого імені, читачу. Та бачу: ти дочитав аж сюди. Значить, у тобі вже щось затеплилось. Не гаси. Піднеси до іншої змерзлої душі. І темрява, та сама, що лякала нас дітьми, відступить — не від геройства, а від тихої черги вогників, переданих з рук у руки. Світи. Тебе вже теж засвітили.