Ось і кінець — мого слова, не твого. Твоє лиш починається. Я засвітила багато свічок на цих сторінках, та найважливіша — ця, остання, і вона горить просто для тебе, хто дочитав турнір до фіналу, шукаючи, мабуть, не переможця, а чогось для власної втомленої душі.
Знайшов. Ось воно: ти не сам. Той маленький у тобі, якого колись не вберегли, — живий, і він дочекався. Сьогодні. Тебе. Поклади руку на груди. Скажи: «Я повернувся. Я більше тебе не покину». Я не побачу, як ти це зробиш. Та знаю — хтось читає це саме зараз, уночі, крізь сльози. Це тобі.
Свічка дивна тим, що світить навіть коли догорить — бо світло вже перейшло в того, кому вона світила. Бери. Неси. І стань комусь тим, ким хтось колись не став для нас. Кінець — це коли світло пішло далі. Світи. Ти не сам. Ти ніколи більше не сам.