Я засвітила третю свічку й ставлю її просто тут, між цих рядків, для тебе. Так-так, для тебе, хто читає це втомленими очима пізно ввечері.
Якщо в тобі є хтось малий, хто давно чекає, поки ти повернешся, — це знак. Сядь. Поклади руку на груди. Скажи йому те, чого, може, не сказав ніхто: ти не винен, ти хороший, я більше тебе не покину.
Не мусиш робити це красиво. Досить — щиро. Я не знаю твого імені, та знаю твій біль, бо він у нас спільний, як небо. І знаю певно: темно не назавжди. Свічки догорають, а світло лишається — у тобі. Ось воно вже й затеплилось, бачиш? Світи далі. Нас більше, ніж здається. І ти не сам.