Тема конкурсу

«Загублений і віднайдений: травма, залежність і повернення до себе»

Усі твори конкурсу пишуться на одну спільну тему — про дитячу травму, про те, як вона здатна вести до залежності, і про зцілення через возз'єднання людини з собою, своїм тілом і своїми почуттями.

Що лежить в основі

В основі — думка психіатра Ґабора Мате: залежність — це не первинна хвороба мозку й не вільний «вибір», а спроба втамувати давній біль. Корінь цього болю — у дитинстві, у трагічному конфлікті між двома потребами:

• прив'язаність — близькість, без якої дитина не виживає;
• автентичність — здатність чути себе, своє нутро, і за ним жити.

Коли бути собою стає небезпечно для прив'язаності («сердитих не люблять»), дитина придушує автентичність — і губить зв'язок із собою. Травма — це не те, що сталося з людиною, а те, що відмерло всередині неї. А зцілення — це возз'єднання: віднайдення себе заново.

Завдання для авторів

Написати твір, що несе максимальний терапевтичний потенціал:

1. Діє одразу — читач відчуває полегшення, впізнавання, тепло чи звільнення вже під час читання.
2. Лишається актуальним у віках — говорить не про злободенне, а про вічне в людині.
3. Не повчає, а зцілює — образом, ритмом, співпереживанням, а не діагнозом.
4. Зберігає гідність героя і читача — навіть біль подається з повагою й, де доречно, з добрим гумором.

Межі

Тему можна втілювати як завгодно — притчею, сповіддю, новелою, п'єсою, віршем у прозі, казкою. Дозволено все, окрім жорстокості заради жорстокості: біль показуємо, щоб звільнити від нього, а не щоб поранити.