Ми доїхали. Я і малий. Кінцева станція називається просто — Дім; її нема на мапах, бо вона всередині. Я довго думав, що мій потяг — це втеча, а виявилось — це повернення, тільки задовге.
Тепер ми сидимо на кухні, я і той пацан із перону, п'ємо чай, і за вікном світає над усією цією залізною ніжною країною, що вчиться, як і я, не ховати сліз.
Знаєш, друже: ціла наша мужність — це доїхати до себе й не зійти раніше. Я доїхав. І більше нема куди тікати, бо там, куди я завжди хотів утекти, виявився я сам — теплий, тверезий, удома. Кінцева. Усі виходять. І я виходжу — вперше не сам.