Громадянин Н., нині вільний, заснував власну установу — Бюро Видачі Себе Іншим. Першому клієнтові видав довідку: «Цим засвідчується, що Ви — людина, а не функція. Дійсна безстроково. Печатки не потребує, бо щастя не завіряють».
Клієнт прослезився. Черга, що зібралась, виявилась нескінченною: усе місто шукало, де дістати назад себе. Н. працював безкоштовно, бо, як він пояснив у статуті, «хто знайшов себе, тому платять зсередини».
Колишній Відділ втраченого „Я" обурювався: непорядок, без бланків! Та Бюро Н. розросталось за єдиним абсурдним і незаперечним правилом: щоб видати людині її саму, досить обняти й сказати, що вона вже є. Бюрократія такого пережити не могла — і тихо самоліквідувалась.