Питають мене, читачу: де ж той рецепт щастя, що ви все натякаєте? Та ось він, держіть, безкоштовно, ділюся.
Берете себе малого (він у кожного є, пошукайте під ребром, отам, де нило все життя). Обіймаєте. Кажете: «Пробач і не бійся, я тепер при тобі». Додаєте дрібку доброго сміху — не злого, не з когось, а отого теплого, домашнього. Настоюєте щодня по п'ять хвилин.
І — диво! — гірке життя теплішає, а пляшка в шафі скисає від непотрібності. Що, не вірите? А ви спробуйте. Воно й безпечніше за настоянку, і дешевше, і — головне — похмілля нема, саме лиш тихе щастя зранку. Усміхайтесь до себе. Я перевірив на собі. Помагає краще за всі аптеки.