Тепер уже не пробний звук — оркестр! Кларнети сонця: трам-та-та-там! Скрипки роси: дзінь-дзінь-дзіньки! І серце, вчора ще німе, веде мелодію без нот, саме на слух весни.
Та-ра! — прокинулась синиця в грудях. Та-ра-ра! — відгукнулась кров. І хлопчик мій, колишній мовчун, диригує всім тілом, увесь — музика, увесь — лю-блю.
Де був глухий ковток — там флейта. Де був страх — там валторна тепла, м'я-я-яка. Грай, душе, на повний дух! Хто заграв себе назад — той більше не глухне. Світ — суцільний звук, і я в ньому нота, чиста, дзвінка, жива-а-а!